Огляд відновлення забруднення ґрунту
Навколишнє середовище, як основа виживання людини та економічного розвитку, зазнало шкоди внаслідок технічного прогресу, що призвело до глобальних проблем контролю забруднення. Навколишнє середовище є основою для виживання та відтворення людей та інших організмів, а також основою соціально-економічного розвитку. Проте зі швидким розвитком науки та промисловості шкода, завдана людиною навколишньому середовищу, посилилася, через що контроль забруднення навколишнього середовища став загальною проблемою для всього світу. На цьому тлі лекційна зала Yiergeng присвячена наданню-поглибленого аналізу технологій рекультивації ґрунту. Технології рекультивації ґрунту включають різні методи, серед яких рекультивація стабілізації/затвердіння є фокусом цієї сесії. Технології рекультивації ґрунту охоплюють кілька сфер, зокрема відновлення стабілізації/затвердіння, промивання ґрунту, фіторемедіацію, мікробну ремедіацію, термічну десорбцію, хімічне окислення, а також ко-обробку в цементній печі, газофазну екстракцію та технології багатофазної екстракції. У цьому випуску буде зосереджено увагу на технології рекультивації стабілізації/твердіння з детальним поясненням цієї ключової технології.
Технічна основа та застосування
Технологія затвердіння/стабілізації – це техніка, яка вловлює або фіксує забруднювачі в твердій структурі шляхом змішування забрудненого ґрунту зі зв’язуючим, який може агрегувати в тверду речовину, або агентом, який може хелатувати та стабілізувати елементи важких металів. Затвердіння передбачає змішування забрудненого ґрунту зі зв’язуючим, щоб ущільнити забруднюючі речовини та запобігти їхньому контакту із зовнішнім середовищем. Під час застигання може бути відсутнім хімічна реакція між забрудненим ґрунтом і в’яжучим; забруднювачі просто механічно герметизуються в структурно непошкодженому твердому продукті (затверділому тілі), таким чином блокуючи зв’язок між забрудненим ґрунтом і зовнішнім середовищем і досягаючи мети контролю над міграцією забруднюючих речовин. З іншого боку, стабілізація використовує хімічні реакції для перетворення забруднюючих речовин у форми з низькою рухливістю та низькою токсичністю, і часто використовується разом із затвердінням. Стабілізація відноситься до хімічних реакцій, таких як комплексоутворення та хелатування між стабілізуючими агентами та забруднювачами, перетворення забруднюючих речовин у форми, які є менш розчинними, менш рухливими або менш токсичними, завдяки чому досягається їхня нешкідливість і зменшується ризик шкоди екосистемі. У практичних застосуваннях технології затвердіння та стабілізації часто поєднуються для досягнення кращих результатів лікування. Крім того, залежно від місця обробки технологію затвердіння/стабілізації можна розділити на два типи: in-situ та ex-situ.
